Історія свята 9 травня, Дня Перемоги

Історія свята 9 травня, Дня ПеремогиДень Перемоги — свято, яке почали відмічати як день закінчення страшної, безмірно жорстокої війни, яка тривала 1418 днів і ночей.

Історія Дня Перемоги як всенародного свята розпочалася 8 травня 1945 року за рішенням Президії Верховної Ради СРСР.

Перше свято Перемоги 9 Травня

Шлях до перемоги був довгим випробуванням. Вона була завойована мужністю, бойовою майстерністю і героїзмом радянських воїнів на полях битв, самовідданою боротьбою партизан і підпільників за лінією фронту, щоденним трудовим подвигом працівників тилу, об’єднаними зусиллями антигітлерівської коаліції і антифашистського руху.

9 травня 1945 року, коли в передмісті Берліна начальником штабу верховного головнокомандування генерал-фельдмаршалом В. Кейтелем від вермахту, заступником Верховного головнокомандувача маршалом СРСР Георгієм Жуковим від Червоної армії і маршалом авіації Великобританії А. Теддером від союзників був підписаний акт про беззастережну і повну капітуляцію вермахту.

Історія свята 9 травня, Дня Перемоги

Нагадаємо, що Берлін був узятий ще 2 травня, але німецькі війська чинили запеклий опір Червоній армії ще більше тижня, перш ніж фашистським командуванням, щоб уникнути марного кровопролиття, було, нарешті, прийнято рішення про капітуляцію.

Незабаром з радіоприймачів по всій країні зазвучав урочистий голос Юрія Левітана : «8 травня 1945 року у Берліні представниками германського верховного командування підписаний акт про беззастережну капітуляцію германських збройних сил. Велика Вітчизняна війна, яку вів радянський народ проти німецько-фашистських загарбників, нарешті завершена.

Історія свята 9 травня. Історія Дня Перемоги

Німеччина повністю розгромлена. Товариші червоноармійці, червонофлотці, сержанти, старшини, офіцери армії і флоту, генерали, адмірали і маршали, вітаю вас із переможним завершенням Великої Вітчизняної війни. Вічна слава героям, полеглим у боях за свободу і незалежність нашої Батьківщини!»

За наказом І. Сталіна цього дня в Москві був даний грандіозний салют з тисячі гармат. Указом Президії Верховної Ради СРСР в ознаменування переможного завершення Великої Вітчизняної війни радянського народу проти німецько-фашистських загарбників та історичних перемог Червоної армії 9 травня було оголошено Днем Перемоги.

Проте, вихідним днем 9 травня залишалося лише три роки. У 1948 році про війну було наказано забути й усі сили кинути на відновлення зруйнованого війною народного господарства.

І лише в 1965 році, вже в епоху Брежнєва, свято було відроджено. 9 травня знову стало вихідним, відновилися паради, масштабні салюти в усіх містах-героях і вшановування ветеранів.

День Перемоги за кордоном

За кордоном День Перемоги відзначається не 9, а 8 травня. Це пов’язано з тим, що акт про капітуляцію був підписаний за центральноєвропейським часом 8 травня 1945 року о 22-й годині 43 хвилини. Коли в Москві з її двохгодинною різницею в часі вже настало 9 травня.

Перший Парад Перемоги

Столиця Третього Рейху здалась на 17-й день штурму. 2 травня о 15:00 капітулювали залишки німецького гарнізону.

4 травня 1945 року відбувся військовий парад радянських військ Берлінського гарнізону, що рухалися урочистим маршем на площі біля Бранденбургських воріт і Рейхстагу. Солдати й офіцери йшли повз руїни будинків, перетворених гітлерівцями на опорні пункти.

Вони марширували в тих же гімнастерках, в яких штурмували столицю Німеччини. Вулиці міста ще диміли від пожеж, на околицях пострілювали фашисти, які ще не склали зброю.

Приймав парад військовий комендант Берліна генерал Н. Е. Берзарин.

Незабаром після оголошення 9 травня 1945 року Днем Перемоги І. В. Сталін висловив думку: «Чи не відновити стару добру традицію проведення параду армії-переможниці?» Підготовка такого параду була доручена Генштабу.

24 травня після урочистого прийому в Кремлі вищого військового керівництва Сталіну доповіли план, розрахунки і схему параду. Термін підготовки був встановлений 1 місяць, тобто дата Параду Перемоги призначена на 24 червня.

Історія свята 9 травня. Історія Дня Перемоги

Підготовка до Параду виявилася справою досить складною. За короткий термін слід було пошити більше 10 тисяч комплектів парадного обмундирування. Майже усі швацькі фабрики Москви готували парадне обмундирування для солдатів. Численні майстерні та ательє виконували пошиття за індивідуальним замовленням для офіцерів і генералів.

Щоб брати участь у Параді Перемоги, потрібно було пройти жорсткий відбір: враховувалися не лише подвиги і заслуги, а й вигляд, що мав відповідати вигляду воїна-переможця, і зріст — не менше 170 см. Недаремно в кінохроніці усі учасники параду — просто красені, особливо льотчики. Вирушаючи в Москву, щасливчики ще не знали, що їм належить по 10 годин в день займатися стройовою заради трьох з половиною хвилин бездоганного маршу по Червоній площі.

Прапор Перемоги, піднятий над Рейхстагом, було вирішено доставити в Москву з особливими військовими почестями. Ранком 20 червня на аеродромі у Берліні стяг урочисто вручили Героям Радянського Союзу старшому сержантові Сьянову, молодшому сержантові Кантарії, сержантові Єгорову, капітанам Самсонову і Неустроєву.

Прапор Перемоги, привезений в Москву 20 червня 1945 року, повинні були пронести по Червоній площі. І розрахунок прапороносців спеціально тренувався. Хранитель Прапора в Музеї Радянської Армії А. Дементьєв стверджував: що ті, хто підняв його над рейхстагом і був відряджений в Москву (Неустроєв і його асистенти Єгоров, Кантарія і Берест), пройшли на репетиції украй невдало — на війні їм було не до стройової підготовки. У того ж Неустроєва у 22 роки було п’ять поранень, ноги пошкоджені. Призначати інших прапороносців — безглуздо, та й пізно.

Жуков вирішив — Прапор не виносити. Тому всупереч поширеній думці Прапора на Параді Перемоги не було. Перший раз Прапор виносили на парад в 1965 році.

24 червня звідні полки фронтів на чолі з командуючими фронтів та всіма командармами були вишикувані на Червоній площі. Порядок урочистого маршу визначався послідовністю розташування фронтів — від Північного Льодовитого океану до Чорного моря: Карельський, Ленінградський, 1-й Прибалтійський, 3-й, 2-й, 1-й Білоруські, 1-й, 4-й, 2-й і 3-й Українські фронти. Далі розташовувалися звідний полк Військово-морського флоту і парадні розрахунки військ Московського гарнізону.

У складі полку 1-го Білоруського фронту окремою колоною пройшли представники Війська Польського.

У параді також брали участь «коробки» Комісаріату оборони (1), військових академій (8), військових і суворовських училищ (4), гарнізону Москви (1), кінної бригади (1), артилерійські, мотомеханізовані, повітрянодесантні і танкові частини і підрозділи (за особливим розрахунком).

На честь Параду Перемоги на Лобному місці Червоної площі звели 26-метровий «Фонтан Переможців». Він був споруджений спеціально для Параду Перемоги і потім був прибраний з Червоної площі.

О 9-й годині 45 хвилин на трибуну Мавзолею піднялися члени уряду і Політбюро ЦК партії.

І от куранти Спаської вежі почали з неповторним мелодійним дзвоном відбивати час. Не встиг пролетіти над площею звук десятого удару, як услід за ним пролунав крик «Смир-но-о-о»!

Командуючий параду Костянтин Рокоссовський на вороному скакунові попрямував назустріч Георгію Жукову, який виїхав із Спаських воріт на коні майже білої масті. Червона площа завмерла. Виразно було чути цокіт копит, а потім чіткий рапорт Командувача Параду. Останні слова Рокоссовського потонули в урочистих звуках звідного оркестру, що об’єднав 1400 музикантів.

Жуков у супроводі Рокоссовського об’їхав війська, які вишикувалися для Параду, і привітав солдатів, офіцерів і генералів з Перемогою.

Жуков від імені і за дорученням ЦК ВКП(б) і радянського уряду привітав радянських воїнів і увесь народ з Великою Перемогою над фашистською Німеччиною.

Після виконання гімну Радянського Союзу, артилерійського салюту і триразового солдатського «ура» парад відкрили сорок юних барабанщиків — вихованців Московського військово-музичного училища. За ними під звуки військового оркестру урочистим маршем пройшли звідні полки фронтів (для кожного полку виконувався особливий марш).

Парад тривав 2 години 09 хв. 10 сек. У параді брали участь 24 маршали, 249 генералів, 2536 офіцерів, 31 116 рядових, сержантів. По Червоній площі пройшло більше 1850 одиниць військової техніки.

На жаль дощ лив як з відра. Але тисячі людей, які переповнили Червону площу, ніби й не помічали його. Проте проходження колон трудящих через негоду було скасовано. До вечора дощ припинився, на вулицях Москви знову запанувало свято. Високо в небі в променях потужних прожекторів розвівалися яскраво-червоні полотнища, велично плив виблискуючий орден Перемоги. На площах гриміли оркестри, виступали артисти. Народ тріумфував.

Парад Перемоги союзних військ у Берліні 7 вересня 1945 року

Після знаменного Параду Перемоги в Москві 24 червня 1945 року радянське керівництво запропонувало американцям, англійцям і французам провести парад військ на честь перемоги над фашистською Німеччиною в самому Берліні. Через деякий час була отримана їх позитивна відповідь.

Парад радянських військ і військ союзників було вирішено провести у вересні 1945 року в районі рейхстагу і Бранденбурзьких воріт, де проходили завершуючі бої при узятті Берліна 1—2 травня 1945 року. Парад вирішили приурочити до закінчення війни на Тихому океані . Згідно з домовленостями, парад військ повинні були приймати головнокомандувачі військ Радянського Союзу, США, Англії і Франції.

Але в останню мить аташе союзників сповістили Кремль про те, що з деяких міркувань головнокомандувачі Англії, Франції і США не зможуть брати участь в цьому параді, а замість них у Берлін прибудуть високопоставлені бойові генерали.

У своїй знаменитій книзі спогадів про війну 1941—1945 рр. маршал Г. Жуков написав: «Я негайно ж подзвонив І. В. Сталіну. Вислухавши мою доповідь, він сказав: „Вони хочуть принизити значення Параду Перемоги у Берліні. Приймайте парад самі, тим паче, що ми маємо на це прав більше, ніж вони“».

Тому приймав парад Маршал Радянського Союзу Жуков, а командував ним англійський генерал Нейрс. На трибуні, окрім Жукова, були представники головнокомандувачів окупаційних військ США, Великобританії, Франції, а також радянські та іноземні генерали.

В сучасній Україні у 2015 році це свято було перейменовано на День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939—1945 років. Це було зроблено, щоб вшанувати пам’ять усіх жертв цих страшних років і наголосити на всесвітньо-історичному значенні Дня Перемоги.

Зі святом Великої Перемоги!

Історія свята 9 травня. Історія Дня Перемоги

Історія свята 9 травня, Дня Перемоги

Корпоратив на травневі свята