Застольні пісні для корпоратива. Частина третя

Застольні пісні для корпоратива. Частина третя

* * *

Розпрягайте, хлопці, коні
Та лягайте спочивать,
А я піду в сад зелений,
В сад криниченьку копать.

Копав, копав криниченьку
У вишневому саду…
Чи не вийде дівчинонька
Рано-вранці по воду?

Вийшла, вийшла дівчинонька
В сад вишневий воду брать,
А за нею козаченько
Веде коня напувать.

Просив, просив відеречка,
Вона йому не дала,
Дарив, дарив з руки перстень,
Вона його не взяла.

«Знаю, знаю, дівчинонько,
Чим я тебе розгнівив:
Що я вчора ізвечора
Із другою говорив.

Вона ростом невеличка,
Ще й літами молода,
Руса коса до пояса,
В косі стрічка голуба».

* * *

Ой хмелю ж мій, хмелю,
Хмелю зелененький,
Де ж ти, хмелю, зиму зимував,
Що й не розвивався?

Зимував я зиму,
Зимував я другу,
Зимував я в лузі на калині
Та й не розвивався.

Ой сину ж мій сину,
Сину молоденький,
Де ж ти сину нічку ночував
Що й не розвивався?

Ночував я нічку,
Ночував я другу,
Ночував я у вдовиці,
Що сватати буду.

Ой сину ж мій, сину,
Ти моя дитино
Не женися на тій удовиці,
Бо щастя не буде!

Бо вдовине серце,
Як осіннє сонце —
Воно світить, світить, та не гріє,
Все холодом віє.

А дівоче серце,
Як весняне сонце —
Ой хоч воно хмарнесеньке,
А все теплесеньке.

* * *

Гей, наливайте повнії чари,
Щоб через вінця лилося,
Щоб наша доля нас не цуралась,
Щоб краще в світі жилося!

Вдармо ж об землю лихом-журбою,
Щоб стало всім веселіше,
Вип’єм за щастя, вип’єм за долю,
Вип’єм за все, що миліше!

Пиймо ж, панове, пиймо, братове,
Пиймо, ще поки нам п’ється,
Поки недоля нас не спіткала,
Поки ще лихо сміється.

* * *

— Чом ти не прийшов,
Як місяць зійшов?
Я тебе чекала.

Чи коня не мав,
Чи стежки не знав,
Мати не пускала?

Чи коня не мав,
Чи стежки не знав,
Мати не пускала?

— А я коня мав,
І стежку я знав,
І мати пускала.

Молодша сестра,
Бодай не зросла,
Сідельце сховала.

Молодша сестра,
Бодай не зросла,
Сідельце сховала.

А старша сестра
Сідельце знайшла,
Коня осідлала.

— Ой їдь, братику,
До дівчиноньки,
Що тебе чекала.

— Ой їдь, братику,
До дівчиноньки,
Що тебе чекала.

— Тече річечка
Невеличенька,
Схочу — перескочу.

Віддай же мене,
Моя матінко,
За кого я хочу.

Віддай же мене,
Моя матінко,
За кого я хочу.

* * *

Била мене мати
Березовим прутом,
Щоби я не стояла
З молодим рекрутом.

А я собі стояла,
Аж півні запіли.
На двері воду лляла,
Щоби не рипіли.

На двері воду лляла,
На пальцях ходила.
Щоб мати не почула,
Щоби не сварила.

А мати не спала,
Та все чисто чула,
На мене не сварила —
Сама така була.

* * *

Ой чий то кінь стоїть,
Що сива гривонька?
Сподобалась мені,
Сподобалась мені
Тая дівчинонька.

Сподобалась мені,
Сподобалась мені
Тая дівчинонька.

Не так та дівчина,
Як біле личенько,
Подай же, дівчино,
Подай же, гарная,
На коня рученьку.

Подай же, дівчино,
Подай же, гарная,
На коня рученьку.

Дівчина підійшла,
Рученьку подала,
Ой краще б я була,
Ой краще б я була
Кохання не знала.

Ой краще б я була,
Ой краще б я була
Кохання не знала.

Кохання, кохання
З вечора до рання,
Як сонечко зійде,
Як сонечко зійде,
Кохання відійде.

Як сонечко зійде,
Як сонечко зійде,
Кохання відійде.

* * *

Наливаймо, браття,
кришталеві чаші,
Щоб кулі минали,
Щоб шаблі не брали
Голівоньки наші.

Бо козацька доля
Як у полі рута,
Січена дощами,
Хрещена громами,
Ще й вітрами гнута.

Як лелечій клекіт
Козакова вдача,
Вигукнеться сміхом,
Вигукнеться щирим,
а відлунить плачем.

Наливаймо, браття,
Наберімось сили,
Доки до схід сонця,
Доки до схід сонця
Сурма не сурмила.

Ой, смереко

На краю села хатина
Загляда в вікно смерека
А в хатині є дівчина
Та до неї так далеко

Ой, смереко
Розкажи мені, смереко
Чом ти так ростеш далеко
Чарівна моя смереко

Вийди мила на озерце
Бачити тебе я мушу
Ти запала мені в серце
Полонила мою душу

Приспів:

Ой, смереко
Розкажи мені, смереко
Чом ти так ростеш далеко
Чарівна моя смереко

Вже весна Карпати вкрила
Журавлі вже прилетіли
Лиш свою дівчину любу
Ми з тобою не зустріли

Приспів:

Ой, смереко
Розкажи мені, смереко
Чом ти так ростеш далеко
Чарівна моя смереко

* * *

Засвіт встали козаченьки
В похід з полуночі,
Заплакала Марусенька
Свої ясні очі.

Не плач, не плач, Марусенько,
Не плач, не журися
Та за свого миленького
Богу помолися.

Стоїть місяць над горою.
Та сонця немає,
Мати сина в доріженьку
Слізно проводжає.

— Прощай, милий мій синочку,
Та не забувайся,
Чрез чотири неділеньки
Додому вертайся!

— Ой рад би я, матусенько,
Скоріше вернуться,
Та щось кінь мій вороненький
В воротях спіткнувся.

Ой Бог знає, коли вернусь,
У яку годину.
Прийми ж мою Марусеньку
Як рідну дитину.

Прийми ж її, матусенько,
Бо все в Божій волі.
Бо хто знає, чи жив вернусь.
Чи ляжу у полі!

— Яка ж би то, мій синочку,
Година настала.
Щоб чужая дитиночка
За рідную стала?

Засвіт встали козаченьки
В похід з полуночі,
Заплакала Марусенька
Свої ясні очі…

* * *

Їхав козак за Дунай,
Сказав: «Дівчино, прощай!».
Ти, конику вороненький,
Неси та гуляй.

— Постій, постій, козаче!
Твоя дівчина плаче.
Як ти мене покидаєш —
Тільки подумай!

— Білих ручок не ламай,
Карих очей не стирай,
Мене з війни зо славою
К собі ожидай!

— Не хочу я нічого,
Тілько тебе їдного.
Ти будь здоров, мій миленький,
А все пропадай!

— Царська служба — довг воїнський,
Їхати пора до війська,
Щоб границю захищати
Від лютих ворогів.

— І без тебе, мій любезний,
Враг ізгине лютий, дерзкий.
Ти на війну не ходи,
Мене не остав!

— Що ж тогди козаки скажуть,
Коли ж побіди докажуть,
Що довг царський я забув
І себе й людей.

— Ой мій милий, мій сердечний.
Коли ж рок судив так вічний,
Ти на войну поїжджай.
Мене не остав!

— Ой я тебе не забуду,
Поки жить на світі буду!
Зоставайсь, здоровенька,
Прощай, миленька.

Свиснув козак на коня, —
Зоставайся, молода.
Я приїду, як не згину
Через три года!

Застольні пісні. Частина перша

Застольні пісні. Частина друга

Музика для корпоративів і свят