Робота з батьками

Робота з батькамиПри підготовці будь-якого свята в молодшій школі без батьків вам не обійтись. Ні, звичайно, можна спробувати й без них, але нічого хорошого з цього не вийде. Батьки — головні глядачі й помічники, головні цінителі та судді на шкільному святі.

Ви вже знаєте, якими приблизно є батьки ваших учнів. Хтось із них до безпам’ятства любить власну дитину й готовий допомагати їй завжди й в усьому, будь-яке прохання вчителя для таких батьків завжди схоже на командирський наказ. Це ваші перші помічники, але не завжди союзники. Вони готові інтенсивно займатися тільки власною дитиною та будуть вимагати від вас, щоб саме їхня дитина була в центрі уваги, була стрижнем програми.

Більше слів. Більше дій, більше танцю для маленького Петрика чи Каті. Такі батьки справді корисні, якщо Катя й Петрик дійсно можуть бути центром свята. А якщо не можуть? Тоді спроби батьків проштовхнути улюблене дитя на перші ролі можуть тільки завадити спільній справі та викликати законний подив інших учнів і батьків.

Тому в роботі з активними, але не завжди об’єктивними в сприйнятті власних дітей батьками повинне працювати золоте правило: думай про свою дитину все, що хочеш, але приймай те рішення й ту роль, що визначив для неї вчитель.

Інші батьки є цілковитою протилежністю першому типу. В цілому, вони байдужі, або майже байдужі до шкільних свят. В усякому разі вони не збираються активно займатися ними. Якщо ви дозволите таким батькам повністю самовідсторонитися, то тільки порадуєте їх, а собі створите чергову проблему.

Підходить день свята, а в Наталі немає карнавального костюма, тому що про нього забула мама. І Сашко не вивчив свої слова тому, що йому не нагадав про це тато. Відносно таких батьків діє друге золоте правило: обов’язково зробити запис у щоденник з нагадуванням батькам про необхідність брати участь у підготовці свята. Сюди ж варто додати складене в найкоректніших і доброзичливих виразах запрошення відвідати шкільне свято.

Такі батьки не нададуть великої допомоги, але й дітям не дозволять забути про те, що свято є святом. А як приємно буде Наталі побачити, що її мама все ж прийшла подивитися на її друзів.

Третя категорія батьків заслуговує золотої шкільної медалі. Шкода, що таких медалей не існує. Вони завжди готові допомогти вам порадою, власною участю, апаратурою, костюмами, організацією постановки чи оформленням залу, чудовим тортом домашньої випічки, власним транспортом і взагалі чим завгодно.

Вони прекрасно розуміють, що свято готується для всіх, що їхня дитина лише одна з багатьох, що всім повинно бути добре. А вчителю треба допомагати, тому що він тут виступає в ролі режисера, сценариста та звукооператора. Часто такі батьки самі працювали або працюють у школах, дитячих садках, дитячих таборах і знають особливості шкільної роботи зсередини.

Стосовно цієї групи (на жаль, дуже нечисленної) діє третє золоте правило. Воно вкрай просте та складається тільки з двох слів: приймай поради. Не полінуйся подзвонити, запросити, довідатися про все, що знає й чим готова допомогти така безцінна людина. Якщо в неї знайдеться час (а він знайдеться), покажи їй сценарій, порадься, підкоректуй.

І нарешті кілька слів про батьківський комітет. Цим батькам інші довірили бути вашими найближчими помічниками. От і нехай допомагають! Нехай переконують і примушують інертних, стримують без міри активних, допомагають з оформленням кабінету, залу, зі святковим столом, з музикою, з реквізитом. Якщо ви правильно підібрали склад батьківського комітету, ваш стан набагато покращиться, і ви зможете зосередитися на творчих питаннях.

Як організувати шкільне свято