Сценарій виховного заходу до Дня книги у школі Книга — твій друг

Сценарій виховного заходу до Дня книги у школі Книга — твій другСценарій призначений для святкування Дня книги у школі. Розрахований на учнів молодших і середніх класів школи.

Дійові особи

  • Ведучий
  • Ведуча
  • Воїни зі щитами (4 особи)
  • Читець — учасник сценки учні-читці (9 осіб)
  • Книга (учениця середньої або старшої школи)
  • Асистенти в залі з мікрофонами, які будуть приймати від глядачів відповіді — якщо є технічна можливість (3—5 осіб)

Свято проводиться у тематично прикрашеній залі. Заздалегідь робітники шкільної бібліотеки організовують виставки: «Історія книги», «Такі різні обкладинки», «І великі, і маленькі», «Ілюстрації різних часів» тощо. У якості білетів на вечір глядачі використовують книги, які вони принесли з дому (або взяли в бібліотеці). Кожний гість на вході до зали повинен показати контролеру свою улюблену книжку (підручники або періодичні видання не приймаються).

Хід свята

Звучить класична музика. На сцену виходять ведучі.

Ведучий

Вітаю, шановні глядачі! Сьогодні ми зібралися, щоб відсвяткувати День книги і виразити повагу до доброго й вірного друга — книги. Дружба з книгою — це щоденне свято, бо саме вона, наша мудра порадниця, веде нас у дивовижний і чудовий світ, знайомлячи з різними людьми. Книга… Така маленька — і така велика. Жодного дня не пройде, щоб ми не звернулись до неї.

Ведуча

23 квітня — значний день для літератури. Це дата і народження, і смерті Вільяма Шекспіра, у цей день народилися знамениті письменники Моріс Дрюон і Халлдор Лакснесс. Традиція святкування Дня книги народилася в Іспанії, де 23 квітня 1923 року вперше було організовано грандіозну книжкову виставку як данину поваги до померлих у цей день Вільяма Шекспіра, Мігеля Сервантеса та Інки Гарсіласо де ла Вега. Цікаво, що саме в Іспанії з’явилась прекрасна звичка дарувати троянду усім, хто купить книжку 23 квітня.

Ведучий

Читаючи книги, ми стаємо мудрішими, добрішими, світлішими, довідуємося багато цікавого про сучасність і давно минулі часи. Люди завжди поважали книгу як неоціненне джерело знань, тому і склали про неї безліч прислів’їв і приказок. Давайте пригадаємо їх.

Глядачі в залі пригадують прислів’я та приказки і голосно їх промовляють (або говорять у мікрофон асистента).

Ведуча

Добре! Бачу, в залі є справжні цінителі книг. Ми можемо додати ще деякі прислів’я.

Книга — твій друг, без неї, як без рук.

Ведучий

Книга навчить, як на світі жить.

Ведуча

Хто багато читає, той багато знає.

Ведучий

Золото добувають із землі, а знання — з книги.

Ведуча

Книга допоможе у труді, виручить у біді.

Ведучий

Мовчить, а сто дурнів навчить.

Ведуча

Читання — ось найкраще навчання.

Ведучий

Усі ці прислів’я говорять про велике значення книги в житті людини. Але ж, певно, ви знаєте, що колись людство не знало книги. Уявіть, як можна обійтися без паперу або олівця у нашому повсякденні! Тож, неважко зрозуміти, яким проривом був початок книгодрукування.

Ведуча

Зачекай-но! А що ж робили тоді, коли книжок не існувало?

Ведучий

А це ми зараз з’ясуємо.

Сторінками давніх книжок були стіни печер, каміння, листя й кора дерев, шкіра тварин і навіть бойові щити, на яких воїни залишали погрозливі повідомлення для ворогів.

Ведуча

Так, хотілося б мені почитати ці написи!..

На сцену виходять чотири воїни і розпочинають запеклий попарний бій. Один із них повертає свій щит до глядачів. Вони читають: «Ось я тобі зараз!». Його суперник також показує напис на своєму щиті: «Дзуськи!», наносить новий удар і перемагає. Воїн з іншої пари, продовжуючи битися, повертає свій щит, на якому викарбувано: «Ну, тримайся!», після чого завдає удару супернику. Той падає переможений і з останніх сил піднімає щит із написом: «Ось так завжди».

Воїни залишають сцену.

Ведуча

А пізніше люди навчилися писати на глині. Її розкочували, робили з неї невеличкі пластини й по вогкій поверхні писали спеціальною паличкою. Такі книжки були дуже важкі й незручні.

Ведучий

А в Африці люди писали на сухих стеблах болотної рослини — папірусі. Такі книги дуже швидко ламалися й розсипалися.

Ведуча

Наші предки — жителі Київської Русі — використовували для написання книг берест (зрізану тонким шаром березову кору). Вони прошкрябували на них літери гострими кістяними паличками. Звичайно, ці книги теж швидко розсипалися і тліли.

Ведучий

Справжній папір винайшли 2000 років тому в Китаї. Ось тоді й почали на ньому писати. Книги на той час були рукописними, тому одна книжка могла створюватися на протязі кількох років.

Ведуча

В історії людства сталися дві надзвичайні події. Це винайдення алфавіту й поліграфії. А чи пам’ятаєте ви, хто винайшов першу слов’янську азбуку?

Із залу звучать відповіді.

Ведучий

Так, це був болгарський монах Кирило, який разом зі своїм братом Мефодієм у 863 році переклав із грецької на слов’янську мову церковні книги за допомогою новоствореної абетки. Звичайно, цей крок можна вважати революційним стрибком. Уявіть лише, скільки народів отримали можливість укріпити державні засади за допомогою писемності! Тепер головам ставало легше спілкуватися, домовлятися про важливі рішення. Та що царі! Коли писемність стала надбанням ділових кіл суспільства, то так званий «бізнес» того часу вийшов на інший рівень.

Ведуча

Цікаво, що нещодавно при розкопках було знайдено берестяну грамоту з таємничим коротким написом. Невідомий автор повідомляв: «Тесляр Петро не вийшов на роботу». Це говорить нам про те, наскільки глибоко грамота проникла у суспільство та якою необхідною вона була.

Ведучий

Книги були еквівалентом золота й худоби — так вони цінилися. І не тільки за зміст, який вони містили, але й саме матеріально. Так, за виготовлення одного видання зі шкіряними сторінками, золотим тисненням, червоними буквицями, виконаними рідкісною дорогоцінною фарбою, можна було отримати середніх розмірів будинок. Недорогих книжок просто не існувало, тому що не було жодного сенсу виготовляти цінні блоки сторінок зі старанно обробленої телячої шкіри й продавати їх задешево. Тому переважна більшість людей могла лише побачити книжку — на церковній службі.

Ведуча

Зовсім інше життя почалося у книги з 1450 року, коли німецький майстер Йоганн Гуттенберг винайшов друкарський верстат. Друковані книги значно подешевшали, стали зручнішими у використанні. Але все одно і їх доводилося прикріплювати до читальних столів ланцюгом, адже в деяких читачів або несумлінних прихожан з’являлась неабияка спокуса вийти з храму з книжкою.

На сцені учень читає за партою сучасний підручник або словник. Закінчивши своє заняття, він закриває книгу і вдає, що збирається йти: встає і вішає на плече свій рюкзак. Але стиха він забирає із собою і підручник, не помічаючи, що той прикріплений до столу ланцюжком. Боязко озираючись, учень починає тікати, але падає на підлогу, коли ланцюжок натягується. Він розтирає забите коліно й розводить руками.

Після цього він залишає сцену.

Ведучий

А через сто років, у 1574-му, у Львові вийшла перша українська друкована «Азбука».

Тож вклонімося мудрості книги, віддамо данину поваги му вічному світочу. Читаймо, думаймо, творімо!

Наперед виходять учні-читці.

1-й учень-читець

Ми усі — завзяті книголюби,
Ми читати книги дуже любим.
Ми не звикли сумувать у тузі,
Бо найкращі книги наші друзі.

2-й учень-читець

Як тебе якесь спіткало лихо,
Добрі дасть поради завжди книга,
Дуже гарні й корисні поради.
Книга — це товариш, що не зрадить!

Виходить Книга.

Книга

Знаю вас із ранніх літ
І веду в незнаний світ.
Я показую країну —
Нашу неньку Україну.

Як краплин у Дніпрі,
Як зірок угорі, як плодів на гіллі —
Стільки нас на землі!

Є великі й малі,
Є легкі, є важкі,
На полицях, столі —
Ваші друзі, книжки!

А чи можу я вас назвати своїми друзями? Чи всі присутні мене поважають?

Ведучий

Так, пані Книго, всі діти товаришують із книгами, уміють охайно поводитися з ними. Друзі, давайте доведемо нашій гості, що це насправді так.

3-й учень-читець

Ми завжди беремо книги чистими руками.

4-й учень-читець

І не читаємо за обідом.

5-й учень-читець

А також не згинаємо книги, щоб не поламати палітурку, не порвати і не розгубити сторінки.

6-й учень-читець

Ми не використовуємо як закладки олівці, ручки та інші предмети, якими можна пошкодити книгу.

7-й учень-читець

У кожного з нас є паперова закладка, адже загинати сторінки ми не звикли.

8-й учень-читець

До того ж, для того, щоб книга прожила довге і плідне життя, ми користуємось обгортками.

Книга

Дуже добре. Бачу, ви і справді вмієте обережно поводитися з нами, книжками. Діти, а чи всім вам подобається читати? У кожного з вас я бачу своїх рідних сестер. Чи я не помиляюся?

Глядачі піднімають свої улюблені книги й показують їх.

9-й учень-читець

Коли умієш сам читати,
Не треба мамі докучати,
Не треба до бабусі йти:
«Ну почитай, — мовляв, — хоч ти».
Сестру просити теж не треба,
Щоб почитала щось для тебе.
Ані благати, ні чекати,
А просто — взяти й прочитати!

Книга

Знаю, я потрібна всім:
І дорослим, і малим.
Всіх я розуму учу, хоч сама завжди мовчу.

Ведуча

Дякуємо, пані Книго, за ті знання, які завдяки тобі надбало людство. Ти потрібна, як повітря, вода чи світло. Із тобою життя стає змістовнішим і цікавішим. Низький тобі уклін за це.

Ведучий

Тож, друзі, поважайте книжки, читайте й отримуйте знання. Добра книга — це завжди гарний друг!

Ведуча

Людино! Розумна істото!
Ти можеш усе на землі —
Відсунути можеш потопи,
І будуть цілі кораблі.

Та знову і знову, людино,
До тебе звертаємось ми:
Будь ласка, ти нас збережи.

Хай будуть в нас цілі дерева,
Рослини, тварини, птахи.
Звертаються книги до тебе:
— Людино, і нас збережи!

Книга

Дякую вам, мої дорогі друзі, за гостинність! Тепер я знаю, що завжди знайду тут доброзичливість і теплий прийом. Сьогодні я потоваришувала зі всіма вами. Маю надію, що це знайомство обіцяє кожному з вас багато годин захопливих подорожей і народження нових прагнень, які обов’язково здійсняться!

А зараз мені пора йти, адже в книги завжди так багато справ у всьому світі! До зустрічі вдома!

Захід завершується.

Виховні заходи в школі

Шкільні заходи і свята