Сценарій виховного заходу «Заплету віночок, заспіваю пісню…» для молодших класів школи

Сценарій виховного заходу «Заплету віночок, заспіваю пісню...» для молодших класів школиСценарій для свята, яка проводиться навесні або восени, коли є можливість зібрати рослини для символічного віночка.

Квіти та ягоди, яких у цей час немає, готують заздалегідь (засушують у пучечках або невеликих ікебанах). Також знадобляться технічні прилади для програвання музичних творів і національне вбрання для учасників.

Дійові особи

  • Учитель української літератури або художньої культури
  • Ведуча
  • Ведучий
  • Виконавці номерів художньої самодіяльності
  • Учасники сценки
  • Учениці з віночками (5 осіб)
  • Учасники хороводу (7 осіб)

Хід виховного заходу

Захід проводиться в актовій залі, прикрашеній рушниками, оберегами. На стінах висять портрети українських письменників і картини на тему українського села. На сцені, оздобленій у національному колориті, стоїть накритий вишитою скатертиною стіл із короваєм на ньому. На столі також розкладають рослини, про які йтиме мова на святі. Це кетяги калини, терен, любисток, васильки, ромашка, хміль, квіти маку, ружі (троянди) і півонії, деревій, безсмертник, чорнобривці, незабудки, барвінок, грицики. Під музику до зали збираються гості свята.

На сцену виходять учитель і ведучі.

Учитель

Мамина пісня, батькова хата, дідусева казка, бабусина вишиванка, добре слово сусіда, традиційний звичай взаємодопомоги, чиста криниця — все це родовідна пам’ять, наші символи, історія. Багата і щедра наша земля, і одним з її багатств є українські звичаї, обряди. Ми живемо в Україні і любимо її гарну співучу мету її прекрасних людей і пишну природу. Наша земля красива і щедра. Росте і жито, і городина, пишніють квіти, наливаються плоди. Ще наша країна багата на символи та традиції. І звичайно ж, мистецтво живиться одвічним джерелом народної творчості. Адже у ній накопичено досвід поколінь. А тому важко переоцінити роль пісні, в якій таїться історія народу, його духовний світ і талант, пульсує безмежно багате поетичне відображення людських переживань, образів, традицій, утілених у витонченій красі мелодій і поетичного слова. У народі кажуть: «Без верби і калини нема України», «Тримай хатиночку, як у віночку», «Хто вміє віночок вити, той уміє життя любити». А яке значення має віночок у житті українського народу? Виявляється, дуже велике.

Ведуча

Заплету віночок, заплету шовковий,
На щастя, на долю, на чорнії брови.
Та й пущу віночок на биструю воду,
На щастя, на долю, на милого вроду.

Ведучий

Український віночок, мабуть, є у кожній сільській хаті. Ними прикрашають стіни, килими або кладуть на стіл. Є багато звичаїв, пов’язаних із віночком. Колись останній сніп прикрашали віночком як символом наступного врожаю. Ще існує звичай на весіллі одягати молодій на голову віночок, який вона буде зберігати все життя. Віночок обов’язково прикрашають квітами і стрічками. Квіточок має бути на вінку приблизно 12—13, а стрічки — обов’язково різнокольорові. І кожний колір у стрічках, до речі, має своє значення.

Ведуча (бере зі столу квіти)

Український віночок — це не просто краса. Це оберіг, «знахар душі». В народі споконвічно вірили в його чаклунську силу, що біль знімає, волосся береже. До віночка впліталося багато квітів: вишні, ружі, калини, безсмертника, деревію, незабудки, чорнобривців, любистку, волошок, ромашок. Цвіт вишні та яблуні — символ материнської любові. Безсмертник дарує здоров’я роду людському.

Ведучий (бере барвінок)

Барвінок! Він супроводжує людину від колиски й до могили. У барвінку купали немовлят, щоб вони росли гарними і здоровими. Барвінкові вінки носили дівчата, адже він ріс біля кожної криниці, і вода була чистою і цілющою. Кажуть, що він до людської оселі, до городу тягнеться. Взимку відвар п’ють од простуди, влітку барвінком прикрашають святковий хліб, хату, плетуть весільні букетики. Цілий рік його шанують. Він уособлював вічність і постійність, був символом життя.

Ведуча (бере зі столу кетяг калини)

Калина. Це символ краси та дівочої вроди, символ нашої рідної України. Ще моя бабуся розповідала мені про те, як колись люди шанували калину. Не було, здається, хати, біля якої не зростала б калина. Навесні калина вкривається білим цвітом і стоїть, як наречена, у білосніжному вбранні, а восени палахкотить гронами червоних плодів. Як забіліють її квіти — дівчата ними коси прикрашають. А коли кетяги достигали, їх вішали попід стріхою. «Йдеш, — казала бабуся, — селом, а хати, неначе у коралах, червоніють густими намистинками аж до пізніх заморозків». А яке ж весілля без калини? Коли випікали коровай, неодмінно прикрашали його калиною. Плоди калини за народними уявленнями здавна символізують мужність людей, які проливали кров за Батьківщину у боротьбі з ворогами. Живе образ калини в піснях, казках, легендах, у прислів’ях і приказках. Хто знає такі прислів’я і приказки?

Гості свята наводять приклади:

  • У лузі калина з квіточками, неначе матуся з діточками.
  • Запишалася калина, наче красна дівчина.
  • Який кущ, така й калина, яка мати, така й дитина.
  • Любуйся калиною, коли цвіте, а дитиною — коли росте.

Учитель

Тож давайте розкажемо гостям усе, що ми знаємо про цю дивну рослину, яка є символом цілої країни — нашої рідної України.

Гості пригадують усе, що вони знають про калину:

  • Калина любить стояти в лузі, біля верби.
  • Ягоди калини люблять і діти, і птахи.
  • Весною калина розквітає і стає гарною, немов дівчина у білому вбранні.
  • На смак вони кислі й трохи гіркуваті, але дуже корисні: і лікують, і надають бадьорості.
  • Колись давно, проводжаючи сина у далеку дорогу, мати напувала його калиновим чаєм, а із собою давала хліб із калиною.
  • Коли у домі свято, на рушник поряд із хлібом кладуть кетяг калини.

Ведуча

Без образу калини не можна уявити собі пісенної народної творчості. Не злічити пісень про цю рослину. А назви які барвисті, милозвучні! «Ой у лузі при дорозі зацвіла калина», «Червоная калина, похиле деревце».

Ведучий

«Ти, червона калино, чого листя опускаєш?», «А в лузі калина весь луг прикрасила», «Ой зацвіла калинонька, а з неї листок спав».

Учитель

Тож давайте і ми заспіваємо пісню про калину.

Ведуча

Зустрічайте… (оголошує виконавця).

На сцені учень виконує «Калинову пісню» (музика В. Верменича, слова М. Сингаївського).

Учитель

Шевченко теж любив калину й оспівував її у своїх творах.

Ведуча

Тече вода з-під явора
Яром на долину.
Пишається над водою
Червона калина.

Пишається калинонька,
Явір молодіє,
А кругом їх верболози
Й лози зеленіють.

Тече вода із-за гаю
Та попід горою,
Хлюпочуться качаточка
Поміж осокою.

А качечка випливає
З качуром за ними,
Ловить ряску, розмовляє
З дітками своїми.

Ведучий

Але не тільки Шевченко, а й інші славетні поети-українці присвячували калині свої рядки. Так, Іван Франко писав:

Червона калина, чого в лузі гнешся?
Чого в лузі гнешся?
Чи світла не любиш, до сонця не пнешся?
До сонця не пнешся?
Чи жаль тобі цвіту на радощі світу?
На радощі світу?
Чи бурі боїшся, чи грому з блакиту?
Чи грому з блакиту?
Не жаль тобі цвіту, не страшно і грому.
— Не страшно і грому.
І світло люблю я, купаюся в ньому,
Купаюся в ньому.

Ведуча

Та вгору не пнуся, бо сили не маю,
Бо сили не маю,
Червоні ягідки додолу схиляю,
Додолу схиляю.
Я вгору не пнуся я дубам не пара
Я дубам не пара,
Та ти мене, дубе, отінив, як хмара,
Отінив як хмара.

Ведучий

Марійка Підгірянка також оспівувала калину:

Колишися, калинонько, колишися,
Зеленими листочками розпишися.
Сонячним промінням розмалюйся,
Ще й з тим вітром буйнесеньким розцілуйся.

Ще й срібною росою вмийся чисто,
Надінь свої ягідочки, як намисто.
Буде тобі, калинонько, так весело,
Як поглянеш в чисту річку, як в глядило.

Учитель

А тепер, любі гості, відгадайте загадку:

За хатою у садочку, у зеленому віночку
Та в червоних намистах
Стала пава молода.
І збігаються всі діти,
Щоб на неї поглядіти.
За намисто кожен смик,
Та й укине на язик.

Правильно, це калина. Чи знає хто-небудь інші загадки про калину?

Загадки про калину

У вінку зеленолистім,
У зеленому намисті
Видивляється на воду
На свою хорошу вроду.

Стоїть дід над водою
З червоною бородою.
Хто не йде —
За борідку щипне.

Стоїть дід над водою
З білою бородою,
Тільки сонечко пригріє —
Борода почервоніє.

І не дівчина, а червоні стрічки має.
В лісі на горісі червоні хустки висять.
Навесні — білим цвітом,
Восени — червоним плодом.

Серед лісу червоне плаття висить.
Стоїть півень над водою
З червоною бородою.

Ведуча

Із калиною в народній творчості дуже часто пов’язується патріотичне почуття, любов до Батьківщини. Калина символізує мужність, незламність духу народу в боротьбі за незалежність.

Ведучий

Запрошуємо на сцену… (оголошує виконавця).

На сцені учень виконує пісню «Червона калина» (музика П. Процька, слова народні).

Ведучий

Існує така легенда. Утік козак зі своєю милою, та ніде не міг знайти притулку. Після поневірянь і багатьох пригод обернувся він тереном у лузі, а дівчина — калиною.

Вийшла синова мати того терену рвати,
Дівчинина мати — калини ламати.
Се ж не тереночок — се ж мій синочок!
Се ж не калина — се ж моя дитина!

Учитель

Калина — це спогад про домівку, про родину. Із давніх-давен існує такий звичай: біля щойно зведеної оселі на примітному місці в першу чергу висаджували калину.

Говорила мати:
«Не забудься, сину,
Як будуєш хату, посади калину.
Бо вогненні грона — наша кров червона.

Зоряна калина — і краса, і врода
Нашої країни, нашого народу».
Пам’ятаєш, сину, що сказала мати:
«Посади калину в себе біля хати».

Ведуча

Символізує калина і бурлацьку недолю.

Ой, у лузі калинонька —
Червонії віти,
Розійшлися по Вкраїні
Бурлацькії діти.
Чи тим квіти похилились,
Що вітер хитає?
Чи тим діти розійшлися,
Що батька немає?

Ведучий

Калина в народних піснях жива, їй болить, вона просить про допомогу, і до неї звертаються:

— Калино-малино, чого в лузі стоїш?
Чом не процвітаєш?
Чи суші боїшся, чи дощу бажаєш?
Суші не боюся, дощу не бажаю,
— Стою та думаю: процвітати маю.
— Процвіту біленько — всі люди узнають,
— Простигну червоно — зверху обламають.

Ведуча

Просимо на сцену… (оголошує виконавця) з піснею «Ой у лузі червона калина».

На сцені учень виконує пісню (музика Народна, слова С. Чарнецького).

Ведучий

Образ калини безпосередньо пов’язаний із вітром, водою. Вважається, що і незрівнянну красу, і цілющість, й усілякі інші якості рослина із землі одержує. Зворушливо й урочисто виглядає калина, коли цвіте. У народі кажуть: «Похолодніло, риба не ловиться, калина в цвіт вбирається»; «Любуйся калиною, коли цвіте, а дівчиною — коли росте».

Ведуча

А маленький незрівнянний співак українських садів і дібров гніздо своє в’є на калиновім кущі.

Ой, вийду я на гору,
На високую, крутую,
Подивлюся в долиноньку.
На червоній калині
Соловейко гніздо в’є,
Ні велике, ні мале,
Саме добре, помірне.
Соловейку маленький,
В тебе голос тоненький.
Защебечи ти мені,
Бо я в чужій стороні.

Учитель

Із калини плетуть гірлянди, нею прикрашають весільні столи, світлиці, ставлять букет перед молодими, бажаючи їм вічної любові та згоди.

Мовила, говорила червона калина:
— Не подоба мені у лузі стояти,
— Але подоба в короваї стояти.

Ведучий

Під час весілля завжди лунають весільні пісні, дівчата і хлопці водять весільні хороводи.

На сцену виходить гурт і веде хоровод, співаючи пісню «Зацвіла в долині» (музика А. Філіпенка, слова Т. Шевченка).

Учитель

На веселому святі обжинок червоні кетяги калини дівчата вплітали у вінки. (Демонструє віночок із кетягами калини.)

Ідіте, дівоньки, в долину
По червону калину.
Наламайте квіточок,
Щоб прикрасити віночок.

Ведуча

На святі врожаю калина також була присутня. Ось послухайте.

Господиня калину ламала
І господареві в голову поклала:
«Спи, господарю, доволі,
Вже пшениченька в стодолі!»

Ведучий

І сьогодні калину оспівує Україна. Зустрічайте на сцені… (оголошує виконавця).

На сцені учень виконує пісню «Одна калина» (музика Р. Квінти, слова В. Куровського).

Ведуча

А зараз ми розповімо вам про символіку інших квітів.

Ведучий (бере квіти, які потім вплітає у вінок на столі)

Любисток і васильки були колись птахами, які вчили людей любити один одного і бути щирими у розмовах. А коли померли, то проросли двома пахучими рослинами — любистком і васильком. Люди полюбляють їх не лише за пахощі, але й за лікарські властивості. Відваром цих рослин миють волосся, освіжають помешкання, купають у ньому маленьких дітей. Тому у віночку вони символізують людську відданість, уміння бути корисними.

Учитель (бере ромашку, яку потім вплітає у вінок на столі)

А ромашка у віночку наймолодша: її стали вплітати у вінок, коли переконалися, що вона приносить не лише здоров’я, але й доброту та ніжність. І вплітають її разом із гронами калини та цвітом яблуні й вишні, поміщуючи поряд із батіжком хмелю — символом гнучкості та розуму.

Ведуча (бере квітку маку, який потім вплітає у вінок на столі)

Цвіт маку додають у вінок лише ті дівчата, у чиїх родинах хтось загинув у боротьбі з ворогами. До того ж мак є символом смутку й туги.

Ведучий

У народі кажуть, що ружа, або троянда (бере цю квітку), колись була дуже красивою дівчиною. Вона, як і її сестри — Мальва та Півонія (бере зі столу квіти), лікувала людей від сердечних хвороб. І прийшов якось до них лікуватися Зимовий Вітер.

Ведучі і вчитель відходять. Наперед виходять учні та розігрують легенду.

Виховні заходи в школі

Шкільні заходи і свята