Сценарій зустрічі Свято хліба

Сценарій зустрічі Свято хлібаДійові особи:

Ведучий

Лесик, Оксанка, Тарасик, Ганнуся — діти, помічники Ведучого.

Бабуся — на цю роль варто запросити старшокласницю.

Онук

Онучка

Учні — беруть участь в іграх, в інший час — глядачі.

Трактористи — у комбінезонах, із залізними деталями в руках.

Сівачі — мають торбинки із зерном.

Агроном

Хмаринка — у темно-синьому костюмі, прикрашеному бусинками-краплями.

Пекарі — у білих халатах та ковпаках.

Ледар — млявий хлопчик із сонним виглядом.

Трудівник — у комбінезоні.

В залі розміщені плакати:

Хліб — усьому голова.

Без труда не їстимеш пирогів.
Хліб не сіяти — ні молоти, ні віяти.
Глибше орати — більше хліба мати.
Без солі, без хліба немає обіду.

Хочеш їсти калачі, не сиди на печі.
Не той урожай, що на полі, а той, що в коморі.
На чорній землі білий хліб родить.
Найсмачніший хліб від свого мозоля.

Під музику пісні «Гімн хлібу»
(слова В. Бокова, музика А. Тумашева)
до залу заходять хлопчики й дівчатка в українських костюмах, виносять на вишитому рушнику коровай.

Лесик

А чому так радість сяє
У очах малих?
Бо сьогодні — день врожаю,
Коровай гостює в них.

Оксанка

Він шишкатий і рум’яний,
Ліг на шитий рушничок.
А на тому короваї —
Солі білої дрібок.

Тарасик

І калини грона повні
Червоніють для прикрас…
— Короваю, гість шановний,
Звідкіля прийшов до нас?

Ганнуся

Коровай прийшов із поля.

Лесик

Коровай під сонцем ріс.
Пахне сонечком він красним,
Пахне полем, колосками
Цей хороший коровай.

Оксанка

У стінах храмів і колиб
Сіяє нам святково,
Як сонце, випечений хліб
І виплекане слово.

Тарасик

І люблять люди з давнини,
Як сонце незагасне,
І свій духмяний хліб ясний,
І рідне слово красне.

Ганнуся

Бо як запахне людям хліб,
Їм тихо дзвонить колос,
І золотом сіяє сніп
І жайворонка голос.

Лесик

І, мабуть, тому кожну мить
Бешкетнику-харцизі
Їх слово батьківське звучить
Як заповідь у книзі.

Ганнуся

Цей сплав чудесний, золотий
З ядристих зерен літер:
«Не кидай хліба, він — святий,
Не кидай слів на вітер!».

Ведучий

Хліб! Яке щастя, яке добро, що є хліб на світі! Спочатку він у землі, потім у борошні й нарешті, ми його бачимо на столі. Хліб, народжений працею, зарум’янений, пахучий, вірний наш годувальник. Споконвіку називали хліб святим. Ще з давніх-давен люди складали на честь хліба радісні пісні, де з любов’ю говорилось про святість хлібу, про його велич. Прославляйте хліб та людей, які вирощують його.

Оксанка

Хліб священний лежить на столі —
Запашний і рум’яний, високий.
Знають добре старі і малі,
Що то рук хліборобських неспокій.

Хліб священний лежить на столі,
В нього запах жнив’яного літа.
Хай завжди буде хліб на столі
І, як сонце, сіяє над святом.

На сцену виходить бабуся. Підходить до діжі. Починає місити тісто.

Бабуся

Вставайте, діти, снідати.

Заходять Онук та Онучка, сідають за стіл. Бабуся подає хліб. Дівчинка відкушує шматочок і кладе на стіл відкушений шматок.

Онучка

Фе, який поганий!

Бабуся

Так ніколи не можна говорити на хліб. Хліб треба поважати. Повага до хліба склалась у народі давно. Батьки проводжають дітей у далеку дорогу й дають їм окрайчик хліба. Народжується дитина — несуть хліб.

Онучка (показує на Онука)

А Юрчик теж не шанує хліба. Не доїв на дворі шматочок і кинув на землю.

Бабуся

Ой, як погано! Топтати хліб не можна. Хліб дає людям життя.

Онучка

Я більш не буду так робити й нікому не дозволю.

Бабуся

Не кидайся хлібом, він святий, —
В суворості ласкавий,
Бувало, каже дід старий
Малечі кучерявій.

Не грайся хлібом, то ж бо гріх! —
Іще до немовляти,
Щасливий стримуючи сміх,
Бувало, каже мати.

Бо красен труд,
Хоч рясен піт,
Бо жита дух медовий
Життя несе у людський світ
І людські ріднить мови.

Онук та Онучка співають «Пісню про хліб»
(музика В. Вітлена, слова П. Коганової).

Навесні посію зерна в полі чистім,
Хай над нами світить сонце променисте.
На веселім вітрі зашумить колосся,
Стане золотою урожайна осінь.

А коли помелють, борошном назветься,
На заводі пекар хліб спече з любов’ю,
Скаже: «Любі діти, їжте на здоров’я».

Ведучий

Не всі землю обробляють, але всі хліб їдять. Багато людей прикладають свою працю, щоб ми з вами їли смачний хліб. І тому ми з пошаною ставимося до праці тих, хто вирощує хліб.

Для того, щоб люди змогли зібрати гарний врожай їм потрібні, а що і кому потрібно, ми з вами дізнаємось, коли відгадаємо загадки.

Гарне на вроду, їсть масло і п’є воду:
Ходить з краю в край,
Ріже чорний коровай.
(Трактор)

Де йшла сотня косарів —
Вийшло п’ять богатирів:
Косять, в’яжуть заодно
І молотять на зерно.
(Комбайни)

У пору літню, в час осінній,
Навесні — в гарячий час —
Косять, жнуть вони і сіють,
Орють лан у котрий раз.
(Хлібороби)

Зуби має, а їсти не просить.
(Борона)

Ні чоловік, ні звір, а має вуса.
(Овес )

Крилами махає, а не літає.
(Млин)

Що два тижні зелениться,
А два тижні колоситься,
А два тижні одцвітає,
А два тижні наливає,
А два тижні підсихає?
(Жито)

Щоб родила пшениченька рясно,
Необхідно лан зорать завчасно,
Мов перину, землю підпушити…

Ганнуся

День весняний —
Сівачеві знати —
Може цілий рік прогодувати!

Ляже яре зерно в ґрунт весняний, —
Незабаром проросте насіння.
А як дуже сонечко пригріє —
Лан зеленим килимом укриє.

Оксанка

Під весняним дощиком пшениця
Виростати буде, колоситься.
Непомітно літечко настане:
Глянь — і колос наливатись стане.

Вибігають Колосочки, діти у вишитих сорочках, жовтих сарафанчиках, з колосочками з поролону й віночками на голові, та виконують танець з колосками під українську народну пісню «Зеленіє жито зелене».

Ой, зелене жито, зелене,
Хорошії гості у мене.
Зелене жито женці жнуть,
Хорошії гості мене ждуть.

Ой, зелене жито, зелене
Хорошії гості у мене.
Зеленіє жито, ще й овес.
Тут зібрався рід наш увесь.

Ведучий

Цінувались роботящі дівочі руки на ниві, і кожна сім’я, де не вистачало трудівниць, бажала мати гарну жницю, давала великий викуп за дівчину. Про це з’являлися ігри-пісні. Зіграймо й ми в одну з таких ігор.

Гра «Ой на горі жито»

На підлозі навхрест кладуть дві полиці. Кожен учасник гри по черзі підходить до цих полиць і стрибає через них, приспівуючи.

Ой на горі жито.
Сидить зайчик.
Він ніжками чеберяє.

Приспів:

Якби я ті ніжки мала,
То я б ними чеберяла,
Як той зайчик. (2 рази)

Ой на горі просто
Сидить зайчик.
Він ніжками чеберяє.

Перемагає той, хто найдовше прострибає і не зіб’ється.

Ведучий

А в мене є ще одна українська народна гра.

Гра «А ми просо сіяли»

Діти діляться на два гурти, що стають один проти одного по боках сцени, побравшись за руки й вирівнявшись. Між ними бігає «коза».

Перший гурт (співає, притупуючи та наближаючись до другого)

А ми просо сіяли, сіяли.
Зелена рута, жовтий цвіт, жовтий цвіт.

Відходить на місце.

Другий гурт (співає, наближаючись до першого)

А ми просо витопчем, витопчем!
Зелена рута, жовтий цвіт, жовтий цвіт.

Відходить на місце.

Перший гурт

А чим же вам витоптать, витоптать?
Зелена рута, жовтий цвіт, жовтий цвіт!

Другий гурт

А ми коні випустим, випустим,
Зелена рута, жовтий цвіт, жовтий цвіт!

Перший гурт

А ми коні викупим, викупим,
Зелена рута, жовтий цвіт, жовтий цвіт!

Другий гурт

Ой чим же вам викупить, викупить?
Зелена рута, жовтий цвіт, жовтий цвіт!

Перший гурт

А ми дамо дівчину, дівчину,
Зелена рута, жовтий цвіт, жовтий цвіт!

Другий гурт

Ми дівчину візьмемо, візьмемо,
Зелена рута, жовтий цвіт, жовтий цвіт!

Перший гурт (кричить)

Нашого полку убуде!

Другий гурт

Нашого полку прибуде!

Дівчинка-«коза» переманює дитину з одного гурту до іншого.

Ведучий

Золоте колосся на лану
Від ваги своєї гнеться долі.
Тож пора збирать озимину —
Розпочався жнивний час у полі.

Діти виконують пісню «Ой снопе, снопе»
(музика О. Беца, слова народні).

Дівчата з’єднують снопики в один, перев’язують його червоною стрічкою, прикрашають кетягом калини, вручають вінок з колосся вчителю.

Ой снопе, снопе, снопе стеблистий.
Добре вродилась пшениця чиста.
Будемо мати хліба доволі,
Бо працювали дружно ми в полі.

Ой снопе, снопе вучатий
Несеш достаток у кожну хату,
Несеш добробут кожній родині,
Красу і славу нашій країні.

Ведуча

Все зерно засипано в комору —
Закінчився в пору жнивний час
Із нового урожаю гори борошна
Заготовлено для нас.

Славні пекарі в селі і в місті
На пекарнях — день і вночі
Із пшеничного пухкого тіста
Випікають булки, калачі.

Гляньте — пекарі ступають на поріг:
Хочуть з нами радість розділити.
Виходять Пекарі, грають у гру.

Гра «Печу, печу хлібчик»

Для проведення гри діти стають розірваним колом лицем до середини. Перед кожним — умовна піч, під руками ніби діжа з тістом, праворуч — лопата. Діти співають:

Печу, печу хлібчик
Дітям на обідчик.

У цей час вони вдають, що місять хліб у діжці. Коли співаються слова:

Беру тісто, беру,
На лопатку кладу.

Діти трохи присідають, опускають обидві руки вниз, щоб набрати тіста, а потім усі піднімаються, тримаючи «Тісто на лопатці» — ліва рука спереду, права трохи ззаду. На словах:

Шусть у піч!
Шусть у піч!

Кидають «Тісто лопатою» у піч, виступаючи лівою ногою вперед, а праву залишаючи на місці. Так повторюють кілька разів.

Ведучий

Так з чого починається хліб?

На сцену виходять Ледар і Трудівник. У Трудівника в руках паляниця.

Ледар

Добрий день, друже!

Трудівник

Добрий день!

Ледар

Ой, який смачненький хліб ти несеш додому. Дай мені шматочок.

Трудівник

Я б тобі дав, але він дуже дорогий.

Ледар

Чому? Що треба зробити, щоб на столі з’явився смачний хліб?

Трудівник

Треба виорати землю.

Ледар

І можна їсти?

Трудівник

Треба зерно посіяти.

Ледар

І хліб вже готовий?

Трудівник

Треба дочекатись, коли це з зерна виросте злак.

Ледар

А тоді вже їсти?

Трудівник

Ні, його необхідно просушити й змолотити.

Ледар

Тоді вже їсти?

Трудівник

Ні, треба зерно змолоти, а потім спекти хліб.

Ледар

Тоді вже їсти?

Трудівник

Так. Тільки ледачому не дадуть.

Ведуча

Певно, чули ви, малята.
Вже не раз такі слова:
Хліб потрібно шанувати!
Хліб — усьому голова!

На сцену виходять усі учасники свята.

Виховні заходи в школі