Святий Микола — це не вигаданий персонаж, а реальна людина. Святий Миколай (рос. Святитель Николий, Николай Угодник, Николай Чудотворец) — християнський святий, архієпископ Мир Лікійських.
Святий Миколай народився приблизно у 270, помер приблизно у 345 році у Візантії. Вважається чудотворцем, покровителем моряків, купців і дітей. В європейському фольклорі він став прототипом Санта-Клауса.
За переказами, Микола народився у 270 році в місті Патари в Лікії (Мала Азія). Його батьки, Феофан і Нона, були правовірними християнами і, до того ж, досить багатими.
Дивовижно, але життя святого Миколи з малечку було сповнене чудес. У старих літописах описується, що майже одразу після народження він ставав на ніжки, а в середу і п’ятницю, в дні поста відмовлявся від материнських грудей. Коли ж виріс, часто бував у храмі, увесь час перебував в роздумах про Бога і всіляко уникав мирських задоволень.
Відвідав святі місця в Ізраїлі. Збереглася легенда, що під час відвідування святих місць Палестини святитель Микола одного разу побажав уночі помолитися в храмі і підійшов до дверей, закритих на замок. Двері самі відкрилися, щоб Обранець Божий міг увійти до храму.
Повернувшись в Лікію, святий хотів усамітнитися в Сіонській обителі, але Господь сповістив його про іншу долю: «Микола, не тут та нива, на якій ти повинен принести очікуваний мною плід. Йди звідси і піди у світ, до людей, щоб прославилося в тобі ім’я моє!». Врешті-решт він прийняв чернечий чин і став священиком, роздавши увесь свій маєток бідним. Трохи пізніше він став єпископом міста під назвою Мир в Лікії. Після чого його стали називати Миколою Мирлікійським.
Не усе так добре і гладко було в житті Миколи, як здається. За часів гонінь на християн його заарештували і кинули до в’язниці. Однак за часів правління імператора Костянтина Великого його звільнили, і він повернувся у свій прихід.
Чим же так прославився Микола, що навіть через стільки років все більша кількість людей згадує про нього?
Справа в тому, що Микола славився своєю безмежною добротою і співчуттям. Він ніколи не міг пройти повз людину, яка потребувала допомоги. За усе своє життя він вчинив безліч добрих справ, за що, вже після смерті, був зарахований до святих. Особливо він любив дітей і завжди намагався зробити їм подарунок. Він прославився любов’ю і співчуттям до людей, допомогою убогим і знедоленим, роздаючи свої гроші і залишаючи собі лише найнеобхідніше. За доброту Микола здобув величезну любов народу.
Помер Микола, доживши до глибокої старості, залишивши після себе світлу пам’ять і величезну вдячність усіх, кому він встиг допомогти своїми благодіяннями.
Церква канонізувала Миколу, і у наш час у багатьох будинках моляться цьому святому в горі і радості, а малюки щороку в День святого Миколая отримують подарунки.
