Святий Микола — один із самих шанованих святих ще з часів Русі. На його честь написано безліч картин та ікон, зведено багато храмів, названих його ім’ям. А за старих часів свято було таким саме важливим, як Різдво і Хрещення. Давайте подивимося, які традиції святкування Дня святого Миколая склалися в Україні.
У давнину хазяйки готували в цей день святкову вечерю, варили кутю з пшениці і ячменю і, незважаючи на піст, запрошували гостей, щоб відсвяткувати Миколаївські святки.
Святкування супроводжувалося музикою, веселощами, катанням на санях та іншими розвагами.
Найбільше цього свята чекали, звичайно, діти. По дворах ходили ряджені, тобто переодягнуті люди. Хтось один з них завжди був у костюмі святого Миколи. Ходили вони по дворах і роздавали солодощі. В основному це були пряники, зроблені у вигляді силуету святого Миколи, так звані миколайчики, і справжні різки. Слухняні діти отримували солодощі, а бешкетникам спершу показували різки, але потім, узявши з них обіцянку добре поводитися весь рік, теж обдаровували подарунками.
У цей день колись господарі варили пиво, скликали гостей, гуляли, веселилися. А по обіді запрягали найкращі коні в «козирки» і з піснями та веселими вигуками їздили навколо села — «бо треба ж знати, чи слизький сніг цього року випав!»
На Харківщині існував звичай святкувати триденні Миколині святки, на які варили кутю і узвар, щоб у наступному році був гарний врожай на жито й плоди.
На Поділлі хто першим прийде зранку до хати, той буде першим «полазником». «Полазами» вважаються чотири дні в році: Введення, Миколая, Анни і Різдво або Новий рік — четвертий і останній «полаз». Також в ці дні перейти подвір’я першим має тільки господар. Кожен господар встає в цей день раніше, ніж звичайно, і йде дати худобі їсти. Прийшовши до хліва, поздоровляє німину словами: «Дай, Боже, добрий день, щобись худібонька здорова була та й я з тобою ще й зі своєю жоною!»
На Київщині господар, прийшовши цього дня із церкви, брав миску зі свяченою водою, паляницю з грудочкою солі, квача з різного зілля, ішов кропити господу, худобу та збіжжя, примовляючи: «Святий Миколай, помилуй та сохрани нас від усякого лиха!»
Оскільки за народними переказами святий Миколай боронить людей перед стихійним лихом, а найбільше на воді, то всі одеські рибалки у своїх куренях мали образ святого Миколая. Виходячи в море на промисел, вони завжди брали із собою образ святого чудотворця.
