З давніх часів День святого Миколая святкувався весело. Заздалегідь готували подарунки, пекли печиво, запрошували музикантів, скликали гостей. І, звичайно ж, чекали головного нічного гостя — Миколу Чудотворця, запалювали свічки, читали молитви.
Це свято турботи і любові до ближнього.
Кожен у цей день може принести подарунок або написати листа тому, з ким не бачився багато років.
Кажуть, Микола весь день перед святом працює: випікає зірочки в подарунок дітям. Ці зірочки, потрапляючи в мішок Миколи, стають схожими на свого майстра, тому печиво, яке діти знаходять під подушкою уранці, називають миколайчиками.
А в Західній Європі батьки напередодні свята кладуть подарунки в дитячі черевички, виставлені біля порогу, або шкарпеточки, повішені біля каміну. Вважається, що подарунки отримують тільки слухняні діти, а неслухняним належать різки.
Проте одному встигнути скрізь не легко, і святому Миколаю допомагають добрі ангели.
Де біда або стихія — там звучить молитва до Миколи Чудотворця. Він допоможе в скрутну хвилину, дасть раду і розраду. Однак не можна ображатися, якщо допомога не приходить швидко. Адже Микола на небі не сидить, а на землі добрі справи робить…
