Маланка (або Меланка) — це вечір напередодні Старого Нового року, тобто 13 січня. Святкування Маланки походить від давнього, швидше за все дохристиянського звичаю. На нього наклалось християнське свято — день преподобної Меланії.
Зміст
Хто така Маланка?
Маланка, за слов’янськими віруваннями, — це красуня-донька матері богів Лади і бога Місяця. Одного разу, коли князь-Місяць полював, злий змій викрав Маланку і сховав у підземному царстві. Звільнив її богатир Василь, а потім одружився з нею. Тому 14 січня відзначають день Василя Великого.
За християнською легендою, Маланка — дочка знатних батьків. Після одруження вона присвятила себе Богу. Разом з чоловіком вона оселилася в монастирі, а все майно витратила на богоугодні справи: будівництво церков, викуп полонених християн та ін.
Також існує легенда, що дівчину, якій цар-язичник Ірод доручив влаштувати маскарадну виставу для розважання нудьгуючого натовпу, звали Маланка. Вона переодяглася Смертю і знущалася над великою бідою. Тому і новорічні костюмовані сценки в народі називали Маланкою.
Як правильно водити Маланку (маланкувати)?
В давні часи на свято Маланки юнаки і дівчата переодягалися у тварин і фольклорних персонажів, надягали маски і ходили по домівках, щедруючи.
У різних регіонах України сценарій дійства з Маланкою був різним.
Зазвичай Маланкою був переодягнений у дівчину хлопець. Маланка ходила не одна, а з Почетом. В Почет вбиралися інші хлопці. Наприклад, в Почеті могли бути:
- Орач з чепігами від плуга;
- Сівач з сівнею;
- Циган з намазаним сажею обличчям;
- Єврей-орендатор в масці з клоччя;
- Орендарка;
- Жандарм (поліцейський) з палицею замість зброї;
- Дід і Баба;
- Журавель;
- Чорт;
- Смерть в білому одязі і масці у формі черепа і з косою.
Також в жартівливих сценках часто зображували сучасних персонажів — письменників, учителів, військових, лікарів, фельдшерів.
Маланкарів супроводжували музиканти і Світлячі. Світлячі одягалися у звичайний одяг. Їх завданням було нести світло — ліхтар зі свічкою, зроблений із прозорого матеріалу у вигляді багатопроменевої зірки, півмісяця або сонця.
Учасники Маланки розігрували жартівливі сценки з повсякденного життя, пародіювали роботу господині по дому і сімейні стосунки, зображували уривки з весільного дійства, влаштовували сеанси магії.
Наприклад, Смерть могла вбити Дівчину косою, тоді Дід випрошував у господарів гроші на її лікування. Отримавши гроші, він віддавав їх Фельдшеру, а Фельдшер не лікував дівчину, а починав залицятися до неї. Тоді в когось із Свити прокидалися ревнощі, і розгоралася перепалка.
Перш ніж зайти до хати, маланкарі запитували у господарів дозвіл. Наприклад:
Ой господарю, господарочку,
Пусти в хату Маланочку,
Маланочка чисто ходить,
Ніччю в хаті не нашкодить.
Як нашкодить, то помиє,
Їсти зварить та й накриє.
Добрий вечір!
В хаті під пісні Маланка могла влаштовувати переполох. Наприклад, Маланка піднімала пил, замітаючи віником від дверей до столу. Дід то лаявся з Бабою, то обіймався. Циган нишпорив усюди і просив солонини, нібито дитина обпеклася і потрібно змастити опіки. Циганка починала всім гадати. Ведмідь танцював, Коза грала на скрипці, а Журавель бив у бубен. Хтось намагався схопити зі столу пиріжки або ковбасу. Але Жандарм стежив за тим, щоб щедрувальники не наробили господарям збитків.
У деяких регіонах ряджені, закінчивши свій обхід, рано вранці 14 січня йшли на роздоріжжя, щоб спалити Дідуха — сніп соломи, який стояв у кутку від Святого вечора до Нового року. Вони стрибали через вогонь, щоб очиститися від нечистої сили.
В інших регіонах дійові особи Маланки вранці 14 січня відправлялися купатися, щоб очиститися. Незважаючи на мороз, у воді теж влаштовувалися веселі ігри і дивацтва (наприклад, носили воду в решеті).
Не забувайте, що співати щедрівки дозволено тільки дівчатам, а ось маланкувати можуть всі разом.
Як щедрувати і посівати на Старий Новий рік?
Традицію водити Маланку наші предки успадкували з язичницьких часів і не вважали це розвагою. Мета цього дійства — привернути добрі сили і відвадити злі.
Ряджені представляли добрих і злих духів. Наприклад, Дід і Баба — це душі прабатьків (пізніше їх стали називати домовими), Сівач — це Рожаниця (Доля), Маланка — Весна-господиня, Єврей і Циган — злі духи, а Коза символізувала багатство і хороший урожай.
Слова маланок на Старий Новий рік
1. Маланка Маланочка, світом ходи…
Маланочка, світом ходи.
Та й з дороги людей зводи.
Та й з дороги християнства
Навертає до поганства.
Гой ти донько-християнко,
Та най скаже твоя мамка,
Як вона тя народила,
Який празник спорядила,
Скільки кумів закликала,
Християнську віру дала.
2. Маланка Наша Маланка — господиня…
Наша Маланка — господиня,
Як помастить, так помиє:
Стоя миски під лавою
Та й поросли муравою.
Стоя горшки під другою
Та й си вкрили осугою.
3. Маланка Де коза ходить…
Де коза ходить,
Там жито родить.
Коза ногами —
Жито копами.
Де коза рогом,
Там жито стогом.
Де не буває,
Там вилягає.
Го-го-го козо,
Го-го-го сіра,
Го-го рогата,
Го-го кудлата.
Ти розходися,
Розвеселися,
Козо-небого,
Поскач немного.
Коза упала,
Нежива стала.
Протягла ріжки,
Витягла ніжки.
Козо-козуню.
Ой, пробудися.
Ґазді й ґаздині
Низько вклонися.
Несуть щедрівку,
В цебрі горівку,
В мисці горішки
Ще й кільце кишки.
Вінчованє до Маланки
А ти, пане господарю,
В тебе в дворі як у царя:
В тебе стелї все кидрові,
А помости маймурові,
В тебе стїни мальовані,
Сріблом, злотом цвітковані.
А ти, пане господарю,
В тебе в скринях як у царя:
Усі в срібло кованії,
В них червонні не бранії,
В них жемчуги не кивані,
В них коралї не вберані.
А ти, пане господарю,
В тя подвірє як у царя:
Куда станеш – кошарочка,
Куда глянеш – отарочка;
Куда станеш – все стодоля,
Куда глянеш – божа воля.
А ти, пане господарю,
В тебе стайні як у царя:
В тебе конї все турецкі,
В тебе воли загорецкі;
В тебе конї в сріблї дзвоня,
В тебе воли від короля.
А ти, пане господарю,
В тебе лани як у царя:
В тебе лани як загаї,
На них жита як дунаї.
На них жита як жир ситі,
А пшениця як столиця.
А ти, пане господарю,
В тебе жона як у царя:
Бо де ходит, жемчуг сходит,
А де ступит, село купит,
Вогонь кладе – злот хрест найде,
По воду йде – вина несе.
