Сценарій зустрічі Мова наша солов’їна

Мова наша солов’їнаДійові особи:

Вчитель — виконує роль ведучого на святі.

Мова — дівчинка з короною, на якій відповідний напис.

Нічка — дівчинка в темному вбранні, прикрашеному зорями на голові — корона у вигляді місяця.

Одягнені, як герої казок:

Учень 1

Учень 2

Мужик

Івасик-Телесик

Пан Коцький

Весна — зелене вбрання, у руках — квіти.

Діти — хлопчики й дівчатка.

Хлопчик 1 — в українському костюмі, бажано низького зросту.

Дівчинка 1 — в українському костюмі, бажано високого зросту.

Дівчинка 2 — в українському костюмі.

На сцену виходять Вчитель, Мова, Учень 1 та Учень 2.

«Рідна мова дорога людині, мов саме життя», — говорить народна мудрість. Без мови не може існувати жоден народ та його культура. «Найбільше та найдорожче добро в кожного народу — це його мова, бо вона ні що інше, як жива схованка людського духу, його багата скарбниця, в яку народ складає і своє давне життя, і свої сподіванки, розум, досвід, почування», — говорив видатний український письменник Панас Мирний.

Мова

Мова кожного народу
Неповторна і — своя,
В ній гримлять громи в негоду,
В тиші — трелі солов’я.

Учень 1

Берегти її, плекати
Буду всюди й повсякчас —
Бо ж єдина — так, як мати,
Мова в кожного із нас!

Вчитель

Любов до рідної мови починається ще з колиски, з маминої пісні. Заходить Нічка й співає «Колискову» (Сл. А. Малишко, муз. П. Майбороди)

Спи, засни, моя дитинко,
Спи, моє маля,
Ніч іде в гаї, в долини,
Трави нахил я.

Хай тобі ніч насниться,
Що в огнях сія.
Будеш завтра в світ дивиться,
Зіронько моя!

Перша ніч твоя почата
В співах солов’я,
Дай же мамі рученята,
Зіронько моя.

Підеш ти по Україні,
Де життя буя.
Виростай, моя дитино,
Зіронька моя!

Нічка дарує Учням по зірочці і йде зі сцени.

Вчитель

Народні колискові пісні зачаровують усіх, хто їх чує, надзвичайною ніжність і простотою. У них — материнська ласка й любов, світ добра, краси й справедливості, щира віра в магічну силу слова…

…Щоб виросло, не змарніло,
Щоб тяженько не хворіло,
Сили й розуму набралось,
Своїх батьків не цуралось.

А скажіть-но, діти, чи ваші мами співали вам колискових пісень?

Учень 2

Моя мама співала мені таку колискову. (Співає)

Люлі-люлі, мій синочку,
Справлю тобі колисочку.
Справлю тобі колисочку
Та й повішу на дубочку.

Сонце зійде — обігріє,
Роса впаде та й скупає,
Листок впаде та й укриє,
Вітрець стане — заколише,
Птах прилетить — заспіває.

Під мелодію колискової Учень 1 та Мова засинають.

Вчитель

Ой, лихо! Поснули мої помічники. (Звертається до Учня 2) Сходи-но, Петрику, пошукай нам підмоги.

Учень 2 йде зі сцени, з іншого боку виходять Мужик, Івасик-Телесик та Пан Коцький.

Вчитель

Ой, шановні герої казок, допоможіть мені, будь-ласка.

Мужик, Івасик-Телесик та Пан Коцький

З великим задоволенням.

Вчитель

Немає у світі людини, яка не любила б казок або не чула їх. Особливо діти. А сьогодні я вас запрошую в гості до казки у цьому залі. Мої помічники прочитають вам маленький уривок з якої-небудь казки, а вам треба відгадати назву. Отже:

Мужик

Відгадайте казку про мене.

Потім дав одну гуску синам:

— Оце, — каже, — і вас буде троє з гускою. Дав і двом дочкам одну гуску.

— І вас, — каже, — буде троє.

А собі взяв дві гуски. («Як мужик гусей ділив»)

Івасик-Телесик

А ця казка про мене.

— Гуси-гуси, гусенята!
Візьміть мене на крилята
Та понесіть до батенька,
А в батеньки їсти й пити,
Ще й хороше походити. («Івасик-Телесик»)

Пан Коцький

А я вам розкажу два уривка з казок, де головний герой — котик.

Няв!…няв!…няв!.. А ті й думають:

— От, вражого батька син, ще йому мало!

— Це він і нас поїсть! («Пан Коцький»)

А от друга казочка:

Тільки півник за поріг, а лисичка за нього та й помчала до своєї хати. А він кричить:

— Котику-братику,
Несе мене лиска
По каменю-мосту
На своєму хвосту.
Порятуй мене! («Котик і півник»)

Глядачі відгадують загадані казки.

Вчитель

Багатий український народ і на ігри зі співанками. «Як дитина бігає та грається, так їй здоров’я усміхається», — мовить народна мудрість. Ой і хитра штука гра. Ви думаєте, що гра — пустощі? Ба ні, це — своєрідне мистецтво. В іграх передається характер народу, гра виховує товариські стосунки, вона вносить радість і бадьорість у життя людей. Отож:

Хто хоче бути красивим — грайся,
Хто хоче бути щасливим — грайся,
Хто хоче бути здоровим — грайся!

Доки Вчитель розмовляє, Пан Коцький приводить на сцену гурт дітей.

І зараз ми з вами теж пограємося.
Але спочатку треба
А вибрати ведучого.

І вибирати його ми будемо лічилкою.

Мужик лічить.

Мужик

Зайчик ліг поміж ялин — один,
І хова його трава — два.
Він злякався, бо з нори — три —
Виліз лис і зуби щирить — чотири.
Вушка в зайчика тремтять — п’ять,
Лис його, напевне, з’їсть — шість,
Врятувати б його всім — сім,
Загукати хором в лісі — вісім,
І рудий поміж дерева — дев’ять
Утече й не озирнеться — десять.

Учень 1 і Мова прокидаються та приєднуються до гри.

Гра «Золото»

Учасники гри сідають у рядок на лаві та складають ,А руки човником. Той, хто ховає річ, тримає її між долонями й так просовує свої складені долоні між долоні інших дітей і говорить:

— Я золото хороню, хороню
У батюшки в терему, в терему!

І залишає непомітно цю річ у чиїхось руках. Інший гравець має вгадати, у кого вона схована. Проходячи вздовж ряду, він каже:

— І ти рай, і ти рай, а ти віддай!

Якщо вгадає, то сідає на місце того, у кого була схована річ, а той встає та виконує його обов’язки. Якщо ж тричі не знайде, то його женять. Той, хто ховав, призначає йому наречену.

Вчитель

А у мене є ще одна гра. Спочатку потрібно вибрати ведучого. Хто скаже лічилку?

Івасик-Телесик

Я.

Були собі дід та баба,
В них — солом’яний бичок,
Що ходив гуляти у зелений садочок,
А в садку — барвінки,
А на барвінках — бджілки,
А у бджілок — мак,
А хто хоче байки,
Той дивак.

«Дід»

Запрошується хлопець, який гратиме роль «діда». На відстані від хатинки «діда» стоять гравці, які починають його дражнити:

Іде, іде дід, дід,
Несе, несе міх, міх.
Ось такий дідище,
Ось такий старище,
Ось такий окатий,
Ось такий вусатий,
Такий бородатий,
Ось такий плечистий,
Тьху його, нечистий!

Після цих слів діти розбігаються, а «дід» повинен догнати кого-небудь. Потім на його роль можна запросити іншого, і гра починається спочатку. Після гри діти відходять на другий план сцени.

Вчитель

Упродовж усього життя — з раннього дитинства до глибокої старості — людей супроводжують різні обряди. Обряд —це установлені звичаєм умовні дії людей, пов’язані з певними народними святами, що передаються з покоління в покоління. Наприклад, діти вибігали на луки, в ліс і співали на початку весни:

Пташок викликаю
З теплого краю:
Летіть, соловейки,
На нашу земельку,
Спішіть, ластівоньки,
Пасти корівоньки!
Прийди до нас, весно,
Із радістю, із великою до нас милістю.

Заходить Весна.

Весна (співає)

Принесла я вам літечко,
Зеленіє житечко,
Та хрещатий барвіночок.
Та запашний васильочок.

Васильочок —
Для парубків,
Барвіночок —
Для дівчаток,
Любисточок —
Для любості.

Вчитель

Для того, щоб красне сонце припікало весною, щоб скоріше була земленька в вінку, співали обрядову пісеньку «А вже красне сонечко припекло».

Діти співають.

А вже красне сонечко
Припекло, припекло,
Ясно щире золото
Розлило, розлило.

На вулиці струмені
Воркотять, воркотять,
Журавлі курликають
Та летять, та летять.

Засиніли проліски
У ліску, у ліску,
Швидко буде земленька
Вся в вінку, вся в вінку.

Ой сонечку-батечку,
Догоди, догоди!
А ти, земле-матінко,
Уроди, уроди!

Вчитель

Крім веснянок, діти й молодь любили співати жартівливі пісні.

Дівчатка й хлопчики стають одні навпроти інших і виконують жартівливі пісні.

Дівчатка

Позичте нам околота,
Ведем хлопців до болота,
А в болоті хлопці плачуть,
На гаївці діти скачуть.

Хлопчики

Ішли дівки на гаївку
Та зловили чорну кішку.
Поки хлопці розбігались,
Дівки кішку розірвали.

Дівчатка

А ви, хлопці, встидайтеся,
Ви в гаївки не грайтеся.
Ви до того не росли,
Лиш до плуга, до коси.

Вчитель

А українські народні пісні… Як можна забути про них! «Я люблю чарівні мелодії української народної пісні, хвилюючу красу української музики, прекрасну українську мову, чудову українську говірку…», — казав М. Горький.

Хлопчики співають українську народну пісню «Над річкою бережком».

Над річкою бережком
Ішов чумак з батіжком,
Гей-гей, з Дону додому.

За плечима торбина,
Ще й латана свитина,
Гей-гей, дочумакувавсь!

«Постій, чумак, постривай,
Шляху в людей розпитай,
Гей-гей, чи не заблудивсь?»

«Мені шляху не питать:
Прямо степом мандрувать,
Гей-гей, долю доганять!

Пішла доля ярами,
Зеленими лугами, —
Гей-гей, не вмів шанувать!»

Мова

Ой яка чудова українська мова!
Де береться все це, звідкіля і як?
Є в ній ліс-лісочок, пуща, гай, діброва,
Бір, перелісок, чорноліс.
Є іще й байрак!
І така ж розкішна і гнучка, як мрія…

Учень 1

Є в ній хурделиця, віхола, завія,
Завірюха, хуртовина, хуга, заметіль…
Та не в тому справа, що така багата.

Помагало слово нам у боротьбі,
Кликало на битву проти супостата,
То звучало сміхом на полях плаката,
І за все це, мово, дякуєм тобі.

Вчитель

Наш народ також дуже любить жартувати. Тож давайте й ми пожартуємо.

Наприклад, виходять Хлопчик 1 та Дівчинка 1.

Хлопчик 1

Мамо! Чи ви знаєте, яка в нас оказія була? До діжки з квасом миша впала.

Дівчинка 1

Ох, боже мій! Чи ти ж її витяг?

Хлопчик 1

Еге! Буду я витягать! Щоб вона мене вкусила? Я піймав кота й вкинув у діжку, щоб він мишку з’їв!

Хлопчик 1 і Дівчинка 1 відходять на другий план. Натомість виходить Дівчинка 2.

Дівчинка 2

Василько дістав од тітки, в якої гостював, кілька солодких пиріжків. Його мама засоромилася, що він не подякував, і нагадала йому:

— Васильку, а як говориться, коли дають?

— Дайте ще,— відповів дотепний хлопчик.

Знову наперед виходять Дівчинка 1 та Хлопчик 1.

Хлопчик 1

Мамо, ми були в тьоті

Дусі й дивились телевізора.

Дівчинка 1

А як вона вас зустріла?

Хлопчик 1

Добре! Ми прийшли якраз вчасно. Тільки відчинили двері, а вона й каже: «Тільки вас тут і не вистачало».

Вчитель

А я хочу нагадати про інші перлини народної творчості — прислів’я та приказки. З давніх-давен люди спостерігали за явищами природи: за небом, за хмарами та сонцем. З їхніх спостережень народились прислів’я, приказки. Давайте й ми пригадаємо народну мудрість. Я починаю, а ви продовжуєте: Землю сонце прикрашає, а людину… (праця) Маленька праця краще за… (велике безділля) Без труда нема… (плода) Бджоли раді цвіту, а людина… (літу) Більше діла, менше… (слів) Гарна птиця пером, а чоловік… (розумом)

Вчитель

А тепер нам треба зробити маленьку перерву.

Мужик, Івасик-Телесик і Пан-Коцький проводять гру.

«Котик і мишка»

Збираються діти, беруться за руки, ідуть по колу.

З-поміж себе вибирають одного за «котика», а другого учасника за «мишку», яка від нього намагається втекти.

Ой, до нори, до нори,
Та до золотої комори.
Мишка — в нірку,
Та в золоту комірку.

Котик — за ніжку.
А ледащо мишка,
Що не втече,
А проворний котик,
Що дожене.

Мишка у норку,
В золоту комірку.
А ледащо котик,
Що мишки не впіймає,
А проворна мишка,
Що втече.

Вчитель

Ми були дуже раді й щасливі, якби від сьогоднішнього свята наші діти залишили у своєму серці хоч би одну краплинку любові до рідної мови.

Мова

Вивчайте, любіть свою мову,
Як світлу Вітчизну любіть,
Як стягів красу малинову,
Як рідного неба блакить.

Учень 1

Розцвітай же, слово,
І в родині, і у школі,
На заводі та у полі.
Дивовижне, пречудове
Розцвітай же, слово!

Пан Коцький

Ми з нею відомі усюди,
Усе в ній, що треба нам, є,
А хто свою мову забуде,
Той серце забуде своє.

Івасик-Телесик

Рідна мово материнська,
Ти — душа мого народу,
Будь від роду і до роду,
Рідна мово материнська.

Діти слухають запис пісні «Наша мова»
(Слова Ю. Рибчинського, музика В. Таловирі).

Вчитель

Звучи, рідна мово,
На землі рідній,
Лийся по вінця,
Мово моя українська,
Мово моя материнська.

Мово рідна, живи
В ріднім домі.
Крізь зболений час
І духові руїни
Вертайсь, рідна мово,
У серце народу,
У душу Вкраїни.

Виховні заходи в школі

Поділитися: Пост у Твіттер  Пост у Фейсбук