Сценарій свята зустрічі весни, проводів зими в школі

Сценарій свята зустрічі весни, проводів зими в школіСценарій призначений для святкування дня, коли, за народними уявленнями зустрічаються зима і весна. Розрахований на учнів 7—9 класів.

Хід свята

Ведуча

У кожного місяця є свої, якщо можна так висловитись, ударні свята, себто такі, що найповніше освячують ту чи іншу пору року. Якщо січень знаменитий насамперед трьома святами — Різдвом, Новим роком та Водохрещем, то лютий може похвалитися лише одним — Стрітенням, яке припадає на середину місяця — 15 лютого.

Свято це в Україні шанувалось. Селяни в цей день, як правило, не працювали і уважно придивлялися до погоди, бо «лютий до березня в гості приїжджає», щоб «на Стрітення зимі з весною зустрітися». Вважалося: хто з них у цей день переможе, такою й буде погода до початку березня.

За церковним календарем, Стрітення Господнє — зустріч Господа. На сороковий день після народження Ісуса Йосип та Марія принесли Дитину до храму Єрусалимського, щоб за звичаєм іудейським поставити її перед Господом.

День, коли згадуємо Стрітення Господнє, належить до великих свят. У Тропарі на це свято знов прославляється Божа Матір.

Треба сказати, що Новий рік у давніх слов’ян розпочинався не взимку, як тепер, а навесні. Коли починали танути сніги, виконувався обряд проводів зими. З соломи робили опудало зими, яке з піснями несли селом на якусь гірку і спалювали там або топили в річці чи в озері.

Вноситься опудало.

Ведучий

Обряд знищення опудала повинен був допомогти весні перемогти її суперницю — холодну зиму.

Спалюється опудало зими.

Ведуча

У народній уяві Зима — це стара баба в полатаному кожушку, проношених шкарбанах і хустині, поточеній мишами, через дірки якої випинаються сиві пасма волосся. За плечима в неї теліпається зморшкувата напівпорожня торбина, а в руках пощерблене горнятко, наповнене льодом.

Саме такою Зима на Стрітення виходить назустріч Літу (у деяких варіантах — Весні) — привабливій дівчині, на ній нова, помережана різнокольоровими узорами сорочка та зелена плахта, у руках — серп і жмуток збіжжя. Перед тим як почати двобій, між ними відбувається така розмова.

Виходять Зима і Весна.

Весна

Боже, поможи тобі, Зимо!

Зима

Дай, Боже, здоров’я!

Весна (дорікає)

Бач, Зимо, що я наробила і напрацювала, ти все поїла й попила!

Ведучий

Після такої прелюдії між ними відбувається сутичка, яка триває протягом дня. За народним календарем, Зима з Літом зустрічається ще раз — на Ганни, 22 грудня, щоб також позмагатися між собою. Саме така зустріч і була покладена в основу народної назви свята — Стрітення, чи Стрічення.

Весна — бажаний гість. Її закликають дівчата веснянками.

Виконується пісня «Прийди, весно»:

Прийди, весно, прийди, красна,
Звесели наш рідний край,
Засвіти нам сонце ясне,
з нами в гурті погуляй.

Приспів:
Принеси, весно, нам
Рясні дощі, рясні дощі.
Принеси, весно, нам
Радощі, радощі.
Хай всюди пісня луна,
Пісня луна, пісня луна.
Хай нам зустрінеться
Дівчина красна.

Прийди, прийди, весно красна,
Звесели наш рідний край,
Засвіти нам сонце ясне,
З нами в гурті погуляй.

Приспів.

Музика В. Філіпенка, слова А. Навроцького

Ведуча

За давнім повір’ям вважалося, що весну з вирію приносять на своїх крилах птахи. Щоб прискорити приліт птахів, діти носили по селу зроблених із тіста жайворонків.

Виходять діти, які несуть на палиці жайворонків.

Ведучий

Ой весна, весна, днем красна.
Що ти нам, весно, принесла?

Весна (співає)

Принесла я вам літечко,
Щоб родилося житечко,
Ще й червонії квіточки,
Щоб квітчалися дівочки.

А ще я вам принесла коровай запашний з весняними жайворонками, з надією і сподіваннями на гарний урожай.

Діти вносять хліб.

Ведуча

Дякуємо тобі, Весно, за щедрий дарунок. Хліб приймаємо, а тебе просимо повеселитися на нашому святі.

Ведучий

Настання теплих днів після довгої холодної зими, сподівання на щедрий урожай викликали у людей піднесений настрій. Ось чому веснянки завжди веселі, бадьорі, сповнені світлих надій. Визначальна риса веснянок — їх закличність.

Звучить магнітофонний запис веснянки у виконанні Ніни Матвієнко, Валентини Короті-Ковальської, Марічки Миколайчук.

Ведуча

У деяких місцевостях це свято мало й інші назви — Зимобор та Громниці. Перша назва цілком зрозуміла — боротьба зими за свої права, а ось друга — трохи дивна. Вона пов’язана з обрядом освячення свічок літніми громами. У цей день у храмах відбувалась урочиста служба, після якої святили воду і свічки. Кожен господар обов’язково готував власну громничну свічку і ніс на посвяту. Після повернення із церкви він запалював її, «щоб весняна повінь не пошкодила посівів і щоб мороз дерев не побив».

Цей обрядовий атрибут мав постійно стояти на покуті. Улітку, коли часто-густо гуркотіли грози, а блискавка могла влучити в господарські та житлові будівлі, у хатах запалювали громничну свічку, що слугувала надійним оберегом від лиха.

Звучить народна пісня.

Ведучий

Окрім того, за давнім християнським обрядом, цю свічку давали в руки тим, хто помирав. Це, на думку віруючих, значно полегшувало передсмертні муки і очищало людину від гріхотворних учинків. У церковному Требнику з цього приводу записано, що такі свічки будуть «во здравіє душ і телес». Страсні свічки виготовляли за особливою технологією, суворо дотримуючись послідовності обрядодій. Вони мали певну форму й розміри. Найпопулярніші були трійці — вигадливі тризуби-свічки, оздоблені різнокольоровими розмальовками та прикрасами.

Ведуча

Не меншу роль у повсякденному житті відігравала і стрітенська вода. Вона мала ті самі властивості, що і йорданська. Селяни, йдучи до церкви, брали з собою нову посудину, яка ще не використовувалася, наповнювали її свяченою водою і зберігали протягом року. Вона вважалася дуже корисною і цілющою від багатьох недуг. Стрітенською джерелицею натирали хворі місця, давали пити від «пристріту» або «дання» — хвороб, викликаних «поганим оком».

Крім того, напровесні, виганяючи худобу в поле, скроплювали її стрітеницею. Пасічники скроплювали бджіл і вулики, «щоб не заїдали чужі комахи та не напав гнилець» — небезпечна інфекційна хвороба. Це повторювали протягом року щопершого тижня на молодику. Чимало спогадів про використання стрітенської води знаходимо в історичній літературі. Нею батьки благословляли синів, проводжаючи на війну:

— Боже тебе бережи!

Перед далекою мандрівкою скроплювали нею волів, мажару й чумаків, благословляючи словами:

— Боже тобі помагай!

Звучить пісня «їхав козак за Дунай».

Ведучий

Весну закликали піснями. Веснянки умовно можна поділити на дві групи: старовинні й новітні. Найдавніші з цих — це пісні, що супроводжувалися хороводами, танцями.

Виконується «Подоляночка»:

Десь тут була подоляночка,
десь тут була молодесенька,
тут вона впала, до землі припала,
сім літ не вмивалась, бо води не мала!

Устань, устань, подоляночко,
устань, устань, молодесенька,
та візьмися в боки, покажи нам скоки,
біжи до Дунаю, бери дівку скраю.

Ведуча

Веснянки — це переважно жіночі пісні, хлопці були лише слухачами та втручалися в спів жартівливими репліками. Вечір, який приносить молоді багато радощів, був світлою годиною в їхньому важкому трудовому житті.

Ведучий

У хорових весняних піснях яскраво імітувалися господарські процеси: оранка, сівба, косовиця.

Найдавнішнім із таких хороводів є «Просо»:

А ми просо сіяли, сіяли,
Ой Дід, Ладо, сіяли, сіяли,
А ми просо витопчем, витопчем (2 рази).

А чим же вам витоптать, витоптать?
А ми коней випустим, випустим!
А ми коней займемо, займемо!

А ми коней викупим, викупим.
А чим же вам викупить, викупить?
А ми дамо сто рублів, сто рублів.

Нам не треба й тисячі, тисячі!
А ми дамо дівчину, дівчину!
Ми дівчину заберем, заберем!

Ведуча

Важливе місце серед веснянок посідають пісні про кохання. Вони багаті пісенною символікою. Закохані виступають в образі голубів, зіроньки, сокола, зозулі. Часто зустрічається образ верби — символ зустрічі молодих, калини — символ вроди, дівоцтва й кохання, рути-м’яти — символ дівоцтва й суворих звичаїв, барвінку — символ шлюбу.

Звучить пісня про кохання.

Ведучий

Після прийняття християнства князівська церква та влада заборонили народні обряди та пісні, хороводи. їх виконавців карали, бо ці обряди й пісні пов’язані з поклонінням старим, поганським богам, які були обожненням сил природи. Саме через ці причини веснянки поступово забувалися.

Ведуча

Ми щасливі, що сьогодні поновлюються старі обряди і створюються нові. Особливо урочисто відзначається свято Весни. Ось і наше свято — яскраве цьому свідчення.

Мати

Дорогі наші діти! Сьогодні ви своїми колядками, щедрівками, пісенними хороводами звеселили наші материнські серця! І ми можемо сказати словами Тараса Шевченка: «Наша дума, наша пісня не вмре, не загине! От де, люди, наша слава, слава України!»

Звучить «Молитва» М. Лисенка.

Мати

Від імені всіх батьків вітаємо вас зі святом Весни. Ми напекли вам весняних жайворонків, щоб ви завжди пам’ятали: якщо добре попрацюєш, то жайворонки будуть і на столі, і в небі співати свою чарівну пісню.

Тож бажаємо нашим дітям вирости міцними й добрими, любити працю й батьків своїх, які навчили шанувати святу землю й нелегку хліборобську працю.

Пам’ятайте, наші дорогі діти, що «весняний день рік годує!». Зі святом Весни всіх вас, любі!

Батьки пригощають дітей обрядовими жайворонками.

Розважальні заходи в школі

Шкільні заходи та шкільні свята

Поділитися: Пост у Твіттер  Пост у Фейсбук