Давно-давно, ще за княжих часів, відбулась ця історія. Пізно ввечері човном по Дніпру поверталася молода родина з гостин. Тато веслував, а мати з немовлям на руках задрімала. Аж тут дитина випала з материних обіймів!
Як плакала молода жінка, як страждала! Дніпро, здається, навіки поглинув маля.
Мати, мов чайка-небога, квилила на човні:
— Святий Миколо, врятуй моє дитя!
Тільки диво могло порятувати дитину.
Горю батьків не було меж.
Аж уранці в соборі Святої Софії знайшли немовля. Воно було живе і чомусь тихенько посміхалося. Ніхто не знає, як воно опинилося у храмі. Батьки ж були понадміру щасливі!